На краю лісу росли горіх і каштан. Одного ранку проснувся горіх, дивиться - каштан увесь білий.
- Звідки в тебе така гарна одіж? - радіючи за нього, запитав горіх.
- Це цвіт, - гордо відповів каштан. – В тебе такого не буде.
Горіх зітхнув.
- О-о! Який чудовий в каштана цвіт!
То діти завітали до лісу і милувались каштаном. На горіха ніхто й не глянув.
Як каштан відцвів, горіх зацвів. Його цвіт був дуже скромний. Каштан глянув і відвернувся: «Аж соромно рости поряд. Що подумають, коли дізнаються про те, що він мій друг?»
Пройшов час... На обох деревах з’явились зелені плоди. Згодом на горіх почали сідати птахи і клювати їх. Ті зривались з гілок, падали на землю. Каштан сміявся:
- Дивись! Моїх не чіпають. Бояться.
Подивився горіх, а вони обсипані зеленими колючками. Дійсно страшно. Глянув на свої, а ті гладесенькі, беззахисні. Зітхнув бідолаха та мовчки порадів за друга.
Наступила осінь. Почали плоди обпадати. Зелена шкурка на них лопалась. Нападало їх так багато, що землю вкрили. Глянув каштан вниз, і каже з погордою:
- Ось ці гарні - мої, а ті всі решту - твої.
Горіх і собі глянув… А там серед гладеньких рудих каштанів валялись зморщені горіхи.
Зітхнув горіх і промовчав.
- Ой! Які гарні каштанчики! – раптом почули.
Це знову були діти. Вони похапцем збирали каштани.
- Ох, ці діти! – промовив хтось поряд. - Збирайте горіхи, в них такі смачні зернятка.
Глянули друзі, а ж то дорослі надійшли.
- Ой! Правда! Я так люблю горішки! - вигукнув хтось з дітей.
- І я! І я! – загукала малеча.
Вони висипали каштани і почали набивати кишені горіхами. Через хвилю на землі валялись лиш нікому не потрібні каштани.
- Тату! А що ж буде з ними? - запитав хтось.
- Та, напевне, дикі свині з’їдять.
Жаль стало горіху каштана. Хотів підбадьорити його, та той знову відвернувся. Тепер від сорому…
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 49790 раз. Голосов 23. Средняя оценка: 4,65
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
чудово Моя донечка Ганнуся зразу ж після прочитання Зірочки розказала як ведуть себе учні Завтра я прочитаю Горіх і каштан Дай Боже Вам надтхнення Комментарий автора: Дякую!
Радий що сподобалось.Благословінь Вам Божих! Ганнусі привіт!
Сказка о Звёздочке - Рита Шевцова Это детская сценка-притча,но её смысл поучителен для любого возраста:в малом будешь верен Богу-над многим будешь превознесён!
Крик души : Новый мир, Новое Знание, Новая Религия - Новый Человек - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Не отвергай того, что не понимаешь, не отталкивай того, что не чувствуешь, но следуй тому во что веришь – лишь Своей Душе и Сердцу, ибо они от Бога, и приведут тебя - к нему…
…шел он дорогой Радости, и была та дорога – Своей…
…но пересекла ее дорога Скорби, и была та дорога – Чужой…
…и свернул он на Чужую дорогу, видя Горящий дом вдоль нее…
…и войдя в дом, - увидел Спящих в нем…
…и стал будить их, дабы Вывести их Оттуда…
…и Ненавидели Спящие его за то, что Не позволял Дремать им…
…ибо во Сне своем, Прельщены были - Великим будущим Чужим…
…а в Делах Своих, были – в Ничтожном настоящем своем…
…и будил он их Истово, дабы они Очнулись ото Сна…
…и вошли в Новое Будущее, Изменив Свое Настоящее…
…а настоящее их было – в Пепле и Золе дома того, на кой снизошли – Сон и Пламя…
…и не было у ТОГО настоящего, - Будущего, в доме Падшем том…
…ибо ВозДАСТся Каждому – по Делам его…
…и лишь только одному – по его Силам…
