День короткий угас. Ночь длина и темна,
Свет далекой звезды прямо в сердце струится.
Время спать, но Марии теперь не до сна—
Её первенцу время настало родиться.
Запах сена, ночная прохлада и тьма…
Вот и весь изначальный рождественский глянец.
Есть у знати дворцы, у простых— есть дома,
А в хлеву на соломе рождается Агнец.
На земле для него приготовлен алтарь.
Он взойдет на него через боль и обиды—
Сын Всевышнего, Богом обещанный царь,
Долгожданный потомок из рода Давида.
Пеленает ребенка усталая мать,
Ей не знать о грядущем – великое благо.
Неизвестное легче порой принимать.
Не снести ожиданий, что глыбой налягут.
Человеческим знаньям поставлен предел.
За него заглянуть не старалась Мария.
Ведь у матери доброй достаточно дел,
А особенно если все это впервые.
Ночь укрыла дома. День короткий угас.
Свет далекой звезды прямо в сердце струится.
Рождество подошло. Это время для нас,
Чтоб пред Агнцем рожденным в смиренье склониться.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
