Если смиренная молитва попугая может растопить разгневанное сердце человека, то так может растопить сердце Господа смиренная молитва человека.
М. Д. Скобелев
Белый генерал (Ак-Паша по турецки - белый) Освободитель Болгарии от Османского рабства, болгарским народом считается национальным героем. (29.09.1843-07.07.1882)
Вы слышали о белом генерале?
Прекрасная история, поверьте!
Но вам её ещё не рассказали,
Как Кромка был на волосок от смерти?
А Кромка - попугай, он говорящий,
А генерал в мундире белом-белом
Пред строем на коне своём летящий,
Всегда прямой, с открытым взглядом, смелый.
И белый конь под ним стучал копытом,
Иль гарцевал, был в послушании предан.
В боях не раз он должен быть убитым,
Но Бог давал ему победы.
И псевдоним, позвольте мне сказать...
Прилип ведь все солдаты и все люди,
Тем словом - "белый" стали называть
И мы, конечно, называть так будем.
Еще в нём вера глубока была,
Он часто, как научен был, молился,
А попугай из клетки у окна
Взлетал, кружил и на плечо садился.
Однажды генералу принесли
В подарок книгу ценную, большую,
И попугай порадовался с ним
Ведь Михаил давно желал иметь такую.
Перед работой он её читал,
Потом откладывал и уходил поспешно,
А попугай из клетки наблюдал
Лукавым взглядом, взглядом грешным.
И в этот день всё повторилось вновь:
И чтенье, и молитва - всё, как нужно.
Ну, а пернатому нужна была любовь
И время, и общение, и дружба.
Как только дверь захлопнул генерал,
Ушел на службу, за дверьми он скрылся
Вовсю свою уж Кромка открывал
И возле книги нашей суетился....
Когда вернулся книга была в клочья
Изорвана и на полу лежала.
И штора от испуга, точно
Или от ветра, у окна дрожала?
Его подарок драгоценный брошен!
На мелкие кусочки весь разорван!
"Ах! Кромка, парень нехороший,
Сейчас ты будешь просто взорван!
Вот мухобойка, берегись, дружище,
Паршивец, негодяй, да что ты сделал!?
За шкаф он залетел, ну, что ж разыщем!
Дождемся, вылетит, накажем смело!"
И он уселся на диван напротив,
Чтоб совершить достойно наказанье.
А Кромка не молчит, бормочет вроде
Какие-то слова, да то признанье!
"Иисус, Сыне Божий, помилуй мя грешного...."
"Иисус, Сыне Божий, помилуй меня грешного...."
Неслось всё громче, много раз подряд
Жалобно и с надеждою, да разве птицы такое говорят?
"Иисус помилуй!" - до слёз умильно!
"Иисус помилуй!" - смешно и мило.
У генерала выкатилась слеза....
"Вылезай грешник, ты помилован, ну, что ещё сказать?"
И Кромка вылетает и на плечо садится,
Воркует и щебечет, - видно рад.
Прощена и помилована птица,
"Не то бы отправилась в птичий ад".
"Но как же он среди всех слов, то слово,
Что нужно было взял и повторил?"
Его молитву, что всему основа,
Что сам он Богу часто говорил -
"Помилуй Боже, Иисус Спаситель!"
Ведь Твоя милость очень нам нужна!
Господь Небесный Царь и Покровитель! -
Жизнь нелегка порой, порой она сложна....
Молитва - ты всему основа
И это птица даже поняла.
"Иисус помилуй!" - прозвучит пусть снова,
Чтоб пуля вражья душу не взяла!
"Иисус помилуй" - прозвучит пусть снова,
Чтоб пуля вражья душу не взяла!
Ирина Шилова,
Пермь
Задавать себе вопросы - это хорошо.
Прочитано 5765 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Без Маски…, в Пред-Верии - Сказки… - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Лишь некоторые из Ангелов могут Являться Человеку в ином (более привычном для него) Обличии, лишь для того, чтобы не сжечь Несовершенную Человеческую Природу Огнём Своего Ослепительного Божественного Света…
Чаще всего тот, у кого нет Истинного Лица, - носит Лживую Маску, под которой Вечно прячет собственную Личину…
Независимо от того, Маска ли это…
… Видимого Участия …
…Показного Добронравия…
…Лживой Сердечности…
…или Утерянной Навсегда Веры…
ВСЁ ЭТО, МАСКИ - БЕЗРАЗ-ЛИЧИЯ, БЕЗ-ДУШИ-Я и БЕЗ-СЕРДЕЧНОСТИ, которыми можно обмануть лишь Духовно Слепых Невежд…
Человека же Истинно Верующего, обмануть – НЕВОЗМОЖНО, ибо Истоки его Веры берут своё Начало не в Глазах, Разуме или Дани Времени, а лишь только в его Высшей Духовности, Милосердно Пожертвованной и Принесённой ему в Дар - Самим Создателем…
Смотрите Пристальнее, своими Сердцами и Душами… и Вы – Увидите ЛжеИстину Многих Тех, кто за собою Манит Других, но НИЧЕГО не может Дать им, кроме – Забвения, Безверия, Порока или Греха…
Наши Глаза – Во Истину Духовны, ибо в них – Свет Наших Божественных Душ!!!
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.